Святвечір і Різдво: дні, що наповнюють світлом

      24 грудня в Україні відзначають Навечір’я Різдва Христового – Святвечір. Це один із найтепліших і найсимволічніших вечорів року, коли родина збирається разом, щоб у тиші й молитві дочекатися народження Христа.

      За традицією, Святвечір починається з появою першої зірки – знаку надії та Божого благословення. Саме тоді родина сідає до пісної вечері, яка складається з дванадцяти страв – за числом апостолів. Головною серед них є кутя – символ життя, достатку й пам’яті роду.

      Цієї ночі в українських оселях особливе значення має кожна деталь: запалена свічка як символ світла, дідух – як зв’язок поколінь, і коляда – як жива радість спільної віри. Святвечір вчить зупинятися, слухати одне одного й берегти те, що справді важливе.

      25 грудня настає Різдво Христове – велике християнське свято, яке несе у світ звістку про народження Спасителя. Різдво – це про надію, мир і любов, що перемагають темряву. У цей день звучать різдвяні колядки, лунають слова «Христос народився!» і відчувається особлива єдність – родинна, громади, народу.

      Сьогодні, в непростий для країни час, Різдво набуває ще глибшого змісту. Воно нагадує: світло завжди перемагає темряву, а віра, солідарність і підтримка одне одного дають силу вистояти. 

      Нехай ці різдвяні дні принесуть у кожен дім тепло, у серця – спокій, а в Україну – надію і Перемогу.

Новий Рік

 Новий рік людство святкує здавна. Першу згадку про новорічне святкування знаходимо в ІІ тис. до н.е. у давньому Вавилоні. А ось 1-го січня Новий рік почали відзначати у стародавньому Римі за календарем Юлія Цезаря з 46 року н. е.

А коли ж з’явилася новорічна ялинка? Звичай прикрашати деревце був відомий ще у стародавніх греків, проте саме ялинки почали прикрашати стародавні германці, вшановуючи таким чином дух лісу. Першу письмову згадку про ялинку знаходимо в хроніці міста Страсбурга від 1605 року, де описано, що городяни ставлять ялинку в домівках і прикрашають її кольоровими паперовими квітами, яблуками, цукром. Згодом через Голландію, Чехію, Польщу цей звичай перейшов і до нас.

Перші новорічні ялинки у Польщі, відтак і в Галичині почали встановлювати в ХІХ ст., перейнявши цей звичай у німецьких переселенців-євангелістів. Проте й до цього часу на Різдво будинки прикрашали ялинковими гілочками. У цьому сенсі більш правильно називати святкову ялинку різдвяною, а не новорічною, адже встановлювали її саме напередодні Різдва. Ялинки прикрашали відповідно до статків. Розглядаючи в музеях надзвичайної краси та витонченості європейські новорічні прикраси, варто пам’ятати, що далеко не всі могли собі дозволити таку розкіш. Навіть родини середнього достатку прикрашали ялинку яблучками, горішками у фользі, саморобними прикрасами з соломи, яєчної шкаралупи, кольорового паперу. Кульки робили навіть із газет, обгортаючи їх фольгою. А вже цукерки чи медівнички – то були найбільш бажані ялинкові прикраси для малечі. Дуже урочисто виглядали свічечки на ялинці. До свічок виготовлялися спеціальні лапки, щоб ялинка не загорілася.

Кожен сьогодні святкує Новий рік Так, як хоче: з родиною чи друзями. Вдома чи на гучній вечірці. Або ж і не святкує зовсім. Це, звісно, вибір кожного. Але варто пам’ятати про ті традиції, які збереглись в Українців, аби зовсім їх не втратити.

Що більшості відомо про Новий Рік сьогодні? Те, що його дата святкування змінювалась на території України декілька разів. Це було і в середині січня, і навесні, і восени. Але мова йде саме про зимовий Новий Рік, тож постараємось дізнатись більше про нього.

Чи був у нас Дід Мороз?

Вважається, що у кожній країні є свій аналог Діда Мороза. Десь Санта Клаус, десь Пер Ноель, а десь — Мікулаш. Але це твердження хибне. Адже в Україні не існувало на Новий Рік святкового дідуся, який приходив і дарував подарунки чемним дітям. Така традиція існувала на День Святого Миколая 6 грудня, і герой був не казковим, а реальним, що жив колись на землі. Уособлював він зовсім інші ідеї та не асоціювався з Новим Роком.

Так само, без відношення до свят — існував Морозко, сивий та добрий дід, який символізує зиму.

Як прикрасити сьогодні ялинку в українському стилі?

Зробити медові пряники. Вирізати їх різними тематичними формами: як сніжинки, ялинки, півмісяць або зірки, сніговик тощо. Нанизати на нитки та пов’язати на ялинку. Можна попередньо розмалювати їх цукровою глазур’ю.

Грецькі горішки та шишки — також часто слугували прикрасами, як і свіжі яблука. Зараз їх можна доповнити цукерками в обгортках, різнокольоровими стрічками і ліхтариками.
Популярними знову стають іграшки з дерева — розмальовані яскравими фарбами.

Традиції святкування

Багато традицій збереглось і до сьогоднішнього дня. Наприклад, готувати на святковий стіл 12 страв, запрошувати гостей на наступний день.

Подекуди молоді дівчата і досі ворожать у новорічну долю. Так само, частково, залишилась і дивовижна традиція щедрування.

Щедрують у нас першого січня.

Святкували завжди, як і зараз, з піснями, гарним застіллям, у родинному колі. Існувало й немало прикмет, у більшість з яких ми віримо й досі.

Прикмети на Новий Рік

1.Не можна виносити сміття перед Новим Роком — інакше в будинку не буде злагоди і миру.

2.Викидайте старі й поламані речі з дому — щоб не знати скрути в новому році.

3.Одягайте для святкування найдорожчі прикраси та новий одяг, щоб жити в достатку.

4.Під час рахунку останній секунд до Нового Року — загадайте своє найбільше бажання.

5.Також, аби жити багато, до столу подавали кашу, а зерном посипали рідних та друзів, особливо під час щедрування.

6.Якщо зранку 1 січня на деревах іній — то буде багато хлібу. А як нема зовсім, то рік буде голодним.
7. Під час святкування Нового Року покладіть хоча б одну монету в кишеню, щоб не потребувати нічого.
8. В період з 31 грудня до кінця 1 січня — не давайте нікому нічого у борг та не позичайте. Інакше віддасте всю вдачу і залишите собі нещастя. Це стосується не лише грошей, а й грошей та навіть продуктів.
9. Якщо 31 грудня по дорозі додому зустрінете пса — то в наступному році познайомитесь із вірним другом.

       Якщо новорічна ніч ясна та зоряна, то прийдешній рік буде врожайним.

Існувала ще одна цікава традиція, яка підтримувалась не лише у нас, а й в інших європейських країнах. Треба гучно співати, кричати та танцювати. Не лише заради забави, а й щоб відлякувати злих духів якомога далі від дому.